Урбанрух у Лугинській громаді: 200 км щотижня, велоклуб і 50 підлітків
У травні 2026 року завершилася навчальна частина V хвилі Урбанруху «У міста є Я» у Лугинській громаді на Житомирщині. 12 модулів, 50 підлітків, 17 населених пунктів — і логістика, яка сама по собі стала частиною проєкту.
Організатором осередку виступила ГО «Коростейнер» — команда з досвідом молодіжної та урбаністичної роботи в сусідній Коростенській громаді. Для Лугин це був перший досвід настільки масштабного й регулярного молодіжного проєкту.
Виклик перший: зібрати всіх
Коли у лютому 2026 року команда «Коростейнера» починала роботу в громаді, головне питання звучало просто: як знайти 20 вмотивованих підлітків у місці, де тебе ніхто не знає?
Відповідь — об’їхати всі ліцеї. П’ять шкіл: три сільські, дві селищні. Після презентацій надійшло близько 50 заявок, з яких відібрали 40 найактивніших учасників. Але зібрати — ще не означало доставити.
Підлітки приїздили. На вихідних і під час канікул — так само, як і в будні. Максимальна кількість учасників за один тренінг — 38 осіб, середня присутність — 27.
Виклик другий: зробити урбаністику сільською
Урбанрух — програма про міста. Але команда «Коростейнера» з самого початку поставила собі питання: а що, якщо наполягати на тому, що урбаністика стосується кожного села? Кожне село має міські елементи — асфальт, школу, зупинку, магазин. І кожне має право на якісне, комфортне середовище.
Цей підхід задав тон усій програмі. Теорія одразу перевірялася на практиці: підлітки виходили на вулиці свого селища, тестували центр Лугин на доступність — проїхали маршрут на кріслі колісному, милицях і з тростиною, — досліджували простір і фіксували те, що бачили.
Під час велоекспедицій учасники нарахували понад 150 стихійних сміттєзвалищ на території громади. Ця цифра стала відправною точкою для фінального проєкту.
Велосипед як метод дослідження
Окремою лінією через усю програму пройшов велоклуб. Команда об’їхала громаду маршрутами, які мало хто проходив повністю: краєзнавчий заїзд до колишньої німецької колонії Бобричі, шлях через хащі до Оснів, маєток Млодзієвських у Степанівці, польські села Великий Ліс і Березовий Груд, водосховища на річці Жерев. Загалом — 300 км і 47 населених пунктів.
Велосипед тут виявився не просто транспортом, а способом побачити громаду цілою. Молодь із різних сіл їхала разом через місця, про які знала лише з чужих слів. Заодно пробили міжміський веломаршрут Лугини–Коростень і довели, що громада може бути зв’язаною фізично.
Що відбулося за 12 модулів
Програма охопила теми від локальної ідентичності та безбар’єрності до бюджету громади й сталої мобільності. Але поруч із навчальним змістом відбувалося й інше.
Розпочали облаштування Молодіжного центру в Лугинах — місцевий бізнес надав матеріали. Провели велопробіг до Дня Героїв і зібрали 10 тисяч гривень. Почали відновлювати єврейське кладовище. Створили Молодіжну раду при селищній раді — офіційне представництво молоді в місцевому самоврядуванні.
Фінальний проєкт хвилі — екологічний. Є домовленості з місцевими екоактивістами й підтримка влади.
Усю програму провів Максим Бовсуновський — співзасновник ГО «Коростейнер» і ментор V хвилі Урбанруху в Лугинській громаді. Цього року Максим отримав національну відзнаку «ВплиWOWці» у категорії «Лідерство у громаді» — нагороду для молодих активістів віком 18–26 років, які змінюють країну на краще під час війни.
Після завершення
У травні, коли програма добігла кінця, частина підлітків була навіть засмучена, настільки прикіпіли серцем до осередку та ментора.
Для громади, де до цього не було нічого подібного, це вже результат. Підлітки з 17 населених пунктів познайомилися між собою, побачили громаду і тепер розповідають про неї іншим. Бажаємо команді вдало захистити фінальний проєкт та втілити його вдома!
