Мирослава Ярошенко: як координаторка освітнього напрямку Урбанруху долучилася до організації фестивалю Тараса Шевченка
15–16 серпня в Моринцях на Черкащині відбувся десятий, ювілейний Ше.Fest — всеукраїнський фестиваль Тараса Шевченка. Однією з координаторок його головної денної локації була Мирослава Ярошенко, координаторка освітнього напрямку урбанруху «У міста є Я».
Що таке Ше.Fest?
Це кілька паралельних просторів на два дні: музична та театральна сцени, фольк-сцена, Просвітницька, дитяча й художня галявини, ярмарок майстрів, гастрономічна зона й наметове містечко для тих, хто залишається на ніч.
Фестиваль благодійний: кожна локація працює на збір для Збройних сил. За два дні гості та учасники Ше.Fest зібрали 95 518,50 гривень — на медикаменти для воїна 39-ї окремої бригади морської піхоти, земляка з Тарасового краю, на потреби 241-ї окремої бригади Сил ТрО та 93-ї ОМБр «Холодний Яр», на підтримку акторського колективу Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша та ініціативи «Культурні Сили України». Після завершення події збір продовжився, остаточні цифри та повний звіт можна буде побачити на офіційному сайті фестивалю.
Борщ із карасями, солом’яні павуки й велике коло на фольк-сцені
Найдовші черги на фестивалі збиралися не до сцени, а до казана. Білоцерківський дослідник і кулінар Юрій Ковтуненко — той, що свого часу відродив і запатентував рецепт капами з «Енеїди» Котляревського — цьогоріч варив улюблену страву Тараса Шевченка: борщ із карасями.
Дегустація йшла за донат, а секрет виявився в солі: за часів Шевченка вона була дорогою, тож рибу сушили на горищі, і сіль, яку карась убирав під час сушіння, потім повністю віддавалася у страву. Ажіотаж був такий, що наступного дня кухар знову став до казана. Загалом за два дні він зварив 160 літрів борщу.
На ярмарку майстрів торгували керамікою, авторськими вишиванками, різьбленими виробами, кованою зброєю та солом’яними павуками — давніми українськими оберегами. Тим, хто хотів зробити такого павука власноруч, це показували на художній галявині.
Там же вчили петриківського розпису, створенню ляльки-мотанки, техніки кінусайга та в’язанню кошиків. На дитячій галявині «Пласт» проводив навчання з мінної безпеки й майстер-класи з в’язання вузлів, а поруч пів дня йшли майстер-класи гри на дримбі.
Окремою точкою тяжіння став кропивницький проєкт «Баба Єлька» — етнолабораторія, команда якої за вісім років об’їхала 143 села й зібрала понад півтори тисячі автентичних пісень. У Моринцях вони презентували збірку колискових, а потім запросили всіх до танцю — і фольк-сцена перетворилася на велике коло.
Вечорами працювала музична сцена: у суботу — «Тінь Сонця», Святослав Бойко та SHUFFLE в супроводі оркестру військової частини 3061 Національної гвардії, у неділю — «Пиріг і Батіг», Йосифович LIVE, тріо «Жоржини» та «ХтоДе». А Херсонський театр імені Куліша, який не використовує свій великий зал із 24 лютого 2022 року, саме тут уперше вивів на велику сцену моновиставу «Птах на горищі» — про викрадених українських дітей.
Просвітницька галявина
Це основна денна локація фестивалю — і саме за неї відповідала Мирослава.
«На ній відбуваються різноманітні просвітницькі заходи, а також виступають музичні гурти та артисти», — пояснює вона.
Програма локації цьогоріч зайняла два повні дні. Дослідники Олексій Дєдуш та Євген Матвієнко презентували роботу «Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки». Інна Мочарник розповідала, як Національний музей Тараса Шевченка працює під час повномасштабної війни. Людмила Таболіна — про те, як сучасна школа говорить із Шевченком, «від “Заповіту” до TikTok». Аліна Отземко — про те, як дорослим говорити з дітьми про смерть і втрату. А засновники фестивалю зібрали гутірку «Як це було. 12 років потому».
Вперше на галявину приїхали письменниця Світлана Талан із розмовою про те, як література зберігає пам’ять, і Слава Світова — письменниця, співзасновниця та директорка феміністичного видавництва Creative Women Publishing.
Що робить координаторка галявини
Підбір спікерів і артистів, домовленості з ними, зустріч на місці, забезпечення умов для виступів і контроль таймінгу — на локації, де за два дні відбулося понад двадцять подій. Спікерів на Просвітницьку галявину добирають не лише за темою, а й за цінностями.
Цього року, за її словами, локація зібрала своїх:
«На нашій локації були ті, хто вже якось був пов’язаний із попередніми фестивалями або з організаторами. У нас не було випадкових людей — і це для мене дуже цінно в контексті 10-го ювілейного фестивалю».
Передісторія: десять років від глядацької галявини
Мирослава родом зі Звенигородщини — цей район охоплює Моринці та Шевченкове. Але про фестиваль, який відбувається практично вдома, вона довго не знала. У 2016 році її привезла подруга, чия бабуся живе в сусідньому селі. Це був третій Ше.Fest.
П’ять відмов поспіль. Коли нарешті взяли, вона одразу опинилася на Просвітницькій галявині — і залишилася там. Наступні роки працювала асистенткою локації та допомагала з книжковим напрямом: продавала книжки, щоб покрити потреби фестивалю та підрозділів Збройних сил.
«Ще, напевно, з першого дня, коли я дізналася про цей фестиваль, хотілося зробити для нього значно більше».
Фестиваль, який міг не відбутися
Ше.Fest існує з 2014 року й виник як реакція на збройну агресію Росії. Десятий фестиваль випав аж на дванадцятий рік існування — кілька разів події не було, зокрема у 2022-му та 2025-му.
Цьогоріч Ше.Fest теж міг не відбутися — дозвіл на проведення скасували з міркувань безпеки. Фестиваль повернувся до Моринців завдяки активній підтримці громади й повторному погодженню Черкаської обласної військової адміністрації.
«Перший найважливіший момент фестивалю — це те, що він відбувся. Що місцеві його відстояли. Серед них були і члени команди Ше.Fest, і просто мешканці Моринців, для яких цей фестиваль надзвичайно важливий — вони розуміють його роль у розвитку свого села і громади», — каже Мирослава.
Виклики можуть стати початком іншої історії
Історія зі скасуванням і поверненням фестивалю розгорталася рівно тоді, коли Урбанрух готував очне навчання менторок VI хвилі. Тож вона потрапила туди як навчальний кейс: Мирослава провела симуляцію, у якій командам треба було домовитися, як відстояти фестиваль — або, навпаки, як його заборонити так, щоб рішення влаштувало громаду.
На сам фестиваль приїхали учасники золотоніського осередку Урбанруху з менторкою — подивитися денну програму. Золотоноша теж на Черкащині, і для команди, яка готувала власний міський проєкт, це була нагода побачити зблизька, як виглядає велика подія, зроблена силами громади.
А на фольк-сцену приїхав колектив, у якому співає випускниця Мирослави. Гурт створили лише торік: учасниці збирають фольклор, виконують автентичні пісні й аранжують ними сучасний український репертуар.
«Для мене це дуже класний привід пишатися українською молоддю і тим, що вони роблять».
Чи відбудеться Ше.Fest наступного року, поки невідомо. Але десять фестивалів показують, що щоразу знаходяться люди, готові за нього стояти.
Про організаторів
Організатори: ГО «Фестиваль Тараса Шевченка “Ше.Фест”» та Моринська громада.
Партнери: Благодійний фонд «МХП–Громаді», CFO Club Ukraine, Міністерство молоді та спорту України, Управління молоді та спорту Черкаської ОДА, Черкаський обласний молодіжний ресурсний центр «Простір твого розвитку», NATURPACK, КОЛОС, «Народовладдя» за підтримки народного депутата Сергія Нагорняка.
Генеральні медіапартнери: телеканал «Еспресо» та радіо «Країна ФМ».
Інформаційні партнери фестивалю: Суспільне Черкаси, Радіо Культура, видання «Прочерк», інтернет-проєкт «Новинарня», «Український тиждень», ресурс «Український літературний центр», телеканал ВІККА, радіо «Голос ФМ», видання «Український інтерес», «Український погляд», «Гард.City», «Вичерпно», інформаційний портал «Grecka.info», «Улюблене радіо» та радіо «На хвилі Корсуня».
